Географічне розташування азовського моря

§ 38. Азовське море (підручник)

§ 38. Азовське море

1. Пригадайте, якими водними об’єктами Азовське море з’єднується з Атлантичним океаном.

2. Які річки впадають в Азовське море?

Географічне положення та берегова лінія . На південному сході Україна виходить на відстані майже 400 км до берегів Азовського моря. Його площа як для моря мала – 39 тис. км 2 . На карті воно виглядає великою затокою Чорного моря, з’єднаною з ним вузькою та короткою Керченською протокою. Обидва моря є внутрішніми морями басейну Атлантичного океану. Акваторія Азовського моря належить Україні та Росії, морський кордон між ними ще не встановлений.

Азовське море має слабко порізані береги. Найбільша затока – Таганрозька, вона лише частково омиває Україну. Великими затоками біля українських берегів є Обитічна та Бердянська, які відділені від моря невеликими півостровами і косами. Сильно врізається в суходіл Утлюцький лиман, відділений косою Бирючий Острів. Затоку Сиваш відгороджує від Азовського моря довга (112 км) піщана коса Арабатська Стрілка, а водообмін з ним здійснюється через вузьку Генічеську протоку. На вузькому Перекопському перешийку, що з’єднує Кримський півострів з материком, людині достатньо 1,5 год , щоб перейти від Сиваша до узбережжя Чорного моря.

Середня глибина Азовського моря становить лише 8 м, а найбільша – 14 м. Унаслідок річкових наносів та руйнування берегів у морі щорічно нагромаджується близько 12 млн т твердих речовин. В результаті цих осадів відбувається поступове обміління.

Азовське море у різні часи і в різних народів мало різні назви. Меоти й інди , які жили на узбережжі ще до нашої ери, називали його Тамарунда – Годувальниця Чорного моря; стародавні греки – Меотида (від назви племені); римляни – Меотійське болото, слов’яни – Сурозьке або Синє, араби – Бар-ель-Азов – Темно-синє море; татари – Азов – кінець, гирло (за розташуванням моря у гирлі Дону).

Рекорди України

Азовське море – наймілкіший морський басейн в світі. За площею це дуже мале, але не найменше море: воно більш як утричі більше від Мармурового.

Вузька (до 4 км) Керченська протока відділяє Керченський півострів, що географічно знаходиться в Європі, від Таманського півострова, який лежить вже в Азії. Посеред протоки є острів Коса Тузла , що належить Україні. На початку ХХ ст. острів дійсно був косою, з’єднаною з таманським берегом. Проте в 1925 р. під час шторму перемичка була розмита промоїною. Отож в Україні є невеликий клаптик азіатської території довжиною 6,5 км і шириною 500 м.

Дивовижна Україна

Затока Сиваш має найбільш порізані береги серед водойм України завдяки великій кількості півостровів і островів У затоці багато мілководь, які затоплюються лише періодично під час східних вітрів, що наганяють воду з моря. Велика солоність води і переважно стоячий її стан спричиняють неприємний запах, через що затока й дістала назву Гниле море .

Клімат і водні маси. Клімат узбережжя Азовського моря подібний до клімату Причорноморської низовини. Температури повітря влітку становлять в середньому +22°С, взимку – від –5 до 0°С. Взимку бувають бурі. У Керченській протоці цілорічно стелються густі тумани. На узбережжях влітку дмуть бризи.

Азовське море значно відрізняється від Чорного властивостями води. Влітку азовські води внаслідок незначних глибин прогріваються до +32°С. Взимку поблизу берегів море замерзає майже на 3 місяці. В Азовському морі нерідко буває дрейф криги (переміщення пануючим вітром). При сильному вітрі утворюються тороси – нагромадження брил льоду.

Середня солоність води в Азовському морі дуже низька – не більш як 13‰, а в прибережній смузі може зменшуватися до 2‰. Натомість у затоці Сиваш вона у 10 – 15 разів вища від середньої в морі. Вода у затоці тепліша, ніж у морі, швидше випаровується під спекотним південним сонцем і доходить до стану ропи та перетворюється на сіль. Влітку поверхня затоки виблискує соляною кіркою, ніби льодяна ковзанка. Сіль у Сиваші видобували здавна, чумацькі валки розвозили по всій Україні і навіть за її межі. Тепер сіль використовують і як хімічну сировину.

Прозорість води Азовського моря невисока через те, що в ній є велика кількість планктону і твердих завислих частинок. Колір води у відкритому морі синьо-зелений, а біля берегів – жовто-зелений.

Рух води. В Азовському морі напрямок течій визначається вітром. Переважає рух води у південно-західному та північно-східному напрямках. Проте такі течії є нетривалими і нестійкими.

Найбільші хвилі виникають поблизу Арабатської Стрілки. На всій акваторії моря постійно спостерігаються нагінно-згінні явища. Притік прісної води в Азовське море з річками Кальміусом, Бердою, Обитічною , Салгиром та іншими невеликий, основну масу води несуть Дон і Кубань. Значна частина прісної води потрапляє в акваторію моря з опадами: за рік в море додається 50 км 3 води (20% його водного об’єму). Деяка частина води відходить у Сиваш, значна частина випаровується з поверхні моря, ще якась кількість течією через Керченську протоку виноситься у Чорне море. В посушливі роки, навпаки, коли надходження прісної води невелике і море міліє, через протоку посилюється притік більш солоної чорноморської води. Припливи у морі незначні через те, що воно не має безпосереднього сполучення з океаном.

Через невелику глибину води Азовського моря добре перемішуються, вони насичені киснем. Дно вкрите мулом і черепашником, що зумовлено багатством молюсків. Черепашник вкриває також береги моря і коси.

Природні ресурси і охорона природи. В Азовському морі ростуть червоні і зелені водорості, водні квіткові рослини. Тваринний світ небагатий. Із риб поширені судак, хамса, тюлька, осетер, севрюга, білуга, оселедці, камбала, кефаль. У море на нерест та підгодівлю заходить риба з Чорного моря. Найбільше риби – поблизу берегів Керченського півострова. Звідти її сотнями тисяч тонн відправляють в усі кінці нашої країни. За біологічною продуктивністю (кількістю тонн морепродуктів, яка припадає на одиницю площі) Азовське море ще зовсім недавно було на першому місці серед усіх морів світу. Проте в останні десятиріччя маса планктону в морі зменшилася майже на третину, що призвело до значного зниження його рибопродуктивності. Це сталося внаслідок збільшення стоків неочищених вод від промислових і комунальних підприємств, інтенсивного використання сільським господарством мінеральних добрив та отрутохімікатів в басейнах річок, забруднення від аварії кораблів.

На погіршення екологічного стану моря вплинуло також зменшення прісного стоку річок, особливо Дону та Кубані, після побудови на них гідровузлів (ГЕС, водосховищ, зрошувальних каналів). У результаті цього зменшилося надходження із суходолу поживних речовин, необхідних для водоростей і планктону, а також збільшилась солоність води. Загибелі багатьох видів організмів сприяло також проникнення густішої чорноморської води у придонні шари Азовського моря, внаслідок чого вода стала погано перемішуватися, і кисень не потрапляє у глибинні шари. Велику небезпеку для організмів становлять насичені отруйними речовинами дренажні води з рисових полів, які стікають в Азовське море.

Дно Азовського моря перспективне для видобутку нафти і природного газу. Цілющу грязь Сиваша використовують для лікування, а з її ропи виробляють соду, бром, магній.

Узбережжя Азовського моря з теплим кліматом, піщаними пляжами – важливий рекреаційний район України, де розміщені бази відпочинку, санаторії. Невеликі острови, півострови та коси зберегли непорушними природно-територіальні комплекси, вони слугують місцями гніздування багатьох птахів. Для їх охорони створені Казантипський природний заповідник та Азово-Сиваський національний природний парк.

Наприкінці ХХ ст. в Азовському морі розповсюдилася хижа чорноморська медуза. Вона пожирає планктон, а після відмирання її отруйні рештки нагромаджуються на дні. Це призвело до утворення в морі мертвих зон, в яких спочатку зникли рачки, а потім і промислові риби.

Азовське море належить до найменших за площею і є наймілкішим морем в світі. Воно має низьку солоність, добре прогрівається і насичене киснем та поживними для тварин речовинами по всій водній товщі.

Затока-озеро Сиваш має дуже високу (до220 ‰) солоність води і є великим резервуаром натрієвої, магнієвої, бромної солей.

Азовське море має високу рибопродуктивність, але внаслідок забруднення і зміни хімічного складу вод вона постійно зменшується.

Запитання і завдання

1. Чому Азовське море схоже на затоку Чорного моря?

2. Користуючись картою, визначте протяжність Азовського моря із заходу на схід та з півночі на південь.

3. Дайте порівняльну характеристику температурного режиму і солоності вод Азовського та Чорного морів.

4. У чому подібність і відмінність органічного світу Чорного і Азовського морів?

5. Чим зумовлені екологічні проблеми Азовського моря? Назвіть шляхи їх подолання.

6*. Перелічіть фізико-географічні особливості затоки Сиваш. До яких відомих вам водойм світу вона подібна за деякими характеристиками?

Источник

Географічні особливості Азовського моря

Географічне розташування, транспортне та економічне значення Азовського моря, історія його вивчення. Батиметрія, гідрологія та солоність, проблеми забруднення моря. Географічні об’єкти, головні порти, газові родовища, клімат, промисловий вилов риби.

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Азовське море розташоване між 45 і 47 градусами північної широти і між 33 і 39 градусами східної довготи. Із заходу на схід максимальна протяжність Азовського моря — 343 кілометри. З півночі на південь — 231. Площа поверхні Азовського моря — 37 605 квадратних кілометрів. Цікаво, що острови і коси Азовського моря мають загальну площу близько 108 квадратних кілометрів. Для людини плануючої відпочинок на Азовському морі буде цікаво дізнатися, що довжина берегової лінії складає цілих 1472 кілометри, велика частина — прекрасні піщані пляжі. Максимальна глибина Азовського моря — 14,4 метра. Вам, звичайно, може здатися ця цифра досить великий, але не варто турбуватися, такі глибини зустрічаються в основному в центральній частині Азовського моря. Рівень глибини 5 метрів в середньому розташований в 2 кілометрах від берега. Підводячи підсумок можна додати, що середня глибина Азовського моря знаходиться в межах 6-8 метрів.

Дно Азовського моря є мілководну рівнину, максимальна глибина якої в центральній його частині досягає 15 м. Вирівняність рельєфу досягнута в результаті поховання нерівностей покрівлі континентальних верхнеплейстоценових суглинків під товщею морських опадів (потужність 30-40 м). Лише у західній частині моря, в районі морських банок, і на сході, між косою Єленіна і Железінской банкою рівнинна поверхня дна моря порушується невеликими локальними підняттями, що піднімаються щодо навколишніх ділянок на 3 — 4 м.

За характером сучасного накопичення в Азовському морі виділяються область інтенсивної акумуляції наносів, зона транзиту матеріалу і слабкої акумуляції і зона стійкого розмиву.

Область інтенсивної акумуляції розташована в східній і південно-східній частинах Таганрозької затоки, де осідає що виноситься р. Доном зважений матеріал, і в центральній частині Азовського моря, яка характеризується інтенсивним зануренням у четвертинний голоценових час.

Азовське море мілководне. Максимальна глибина його 15 м. Глибини у відкритій частині моря 10-13 м. Найбільша глибина у вході в Таганрозьку затоку 9,6 м; від входу у напрямку до вершини затоки глибини поступово зменшуються і в його вершині не перевищують 5 м.

Дно моря дуже рівне, лише від кіс простягаються мілини.

Грунт в основному м’який. У берегів широкою смугою залягають піщані грунти з домішкою черепашки. Дно центральній частині моря вкрите м’яким мулом. Скелястий грунт зустрічається лише біля південного берега моря.

М’якість грунту обумовлює інтенсивність наносів в каналах і на фарватері. Тому кожного разу при намірі зайти в якийсь порт обов’язково слід справлятися про глибину ведучого до нього каналу або фарватеру.

Область слабкою акумуляції і транзиту матеріалу відповідає зоні вітрових течій, кільцем оперізує море. Ця область розташована на глибині 6-10 м. Тут хвильовими рухами тонкий матеріал і уламки черепашок переміщуються вітровими течіями.

Зона сталого розмиву охоплює прибережну смугу моря до глибини в середньому 6-7 м. У північній та західній частинах вона приурочена до східних берегів акумулятивних форм та Арабатської стрілки, у східній частині — до Єйському півострову, Ахтарському і Бейсузького лиманах. У цій зоні динаміка наносів визначається формуванням матеріалу абразії за рахунок діяльності Прибійний потоку в пріурезовой зоні, переміщенням продуктів руйнування вздовж берега, сумарним дією Прибійний потоку і вдольберегових течій, а також переміщенням частинок від берега і відкладенням їх у зоні акумуляції. Загальна площа зони сталого розмиву сягає 20% поверхні дна моря.

Особливістю сучасної динаміки берегів Азовського моря є переважання абразії і локальний характер акумуляції. Розмиву схильні не тільки корінні береги, а й акумулятивні форми.

Основними джерелами надходження теригенної матеріалу, який формує донні відкладення в Азовському морі, є продукти абразії берегів моря і річковий алювій. Так, в результаті активно йде абразійного руйнування берегів у море щорічно надходить 16-17 млн. т теригенної матеріалу. Річковий алювій надходить зі стоками річок Дону і Кубані, а також річок північного узбережжя моря. Обсяг щорічно вноситься річками седиментаційною матеріалу становить близько 19 млн. т [26, 87].

Донні відкладення в основному представлені глинистим мулом, алеврітовим мулом, мулистим піском і піском. Піски в Азовському морі поширені до глибини 7 м. Біля західного узбережжя піски обмежені ізобатою 4-5 м, а у східного-глибинами до 2 м. Глинисті мули (фракція менше 0,01 мм) мають найбільше розповсюдження. Вони займають майже всю центральну частину моря, область з глибинами більше 9-10 м. Іншу частину дна моря займає алеврітовий мул.

У північно-східній частині море утворює далеко вдається в сушу, мілководна, Таганрозьку затоку, а на заході сильно осолоненний мілководна затока Сиваш, відокремлений від моря піщано-черепашникової пересипом — Арабатської стрілки — і пов’язаний з морем протокою Тонкий.

Східне узбережжя моря на південь від Бейсузького лиману представляє собою великі плавні з великим числом лиманів, що з’єднуються між собою складною мережею проток дельти р.. Кубані.

Північна прибережна частина моря розділена далеко вдаються в море піщаними косами на відокремлені один від одного райони. Піщані коси тут витягнуті в південно-західному напрямку і закінчуються в море цілою низкою піщаних мілин.

Природних орієнтирів на берегах Азовського моря дуже мало. Тільки на південному березі помітно кілька мисів, пагорбів і гір.

Західний і східний береги Азовського моря переважно пласкі й одноманітні. У багатьох місцях, особливо поблизу гирл річок, є плавні. Велика частина берегів облямована піщано-черепашковими пляжами. Південна частина східного берега приблизно від північного з рукавів дельти річки Кубань до вершини Ясенського затоки являє собою так звані Приазовські плавні, пересічені великою кількістю рукавів і єриків. До N від вершини Ясенського затоки східний берег високий і крутий. Ліси ні на західному, ні на східному берегах моря немає, лише де-не-де зустрічаються зарості кущів і групи дерев. На заході коса Арабатська Стрілка відокремлює від Азовського моря великий, але мілководна затока Сиваш.

Південний берег Азовського моря, утворений північними сторонами Керченського і Таманського півостровів, горбиста і обривистий; місцями від нього виступають утесістие миси. У східну частину південного берега вдається великий Темрюкський затоку, а до західної — Казантипський та Арабатська затоки.

Береги Керченської протоки високі. У ньому розташовані Камиш-Бурунська і Керченська бухти, а також великий Таманський затоку. Місцями від берегів протоки виступають піщані коси, з яких найбільшими є коси Тузла і Чушка.

Північний берег моря майже на всьому протязі круто обривається в море. На ньому піднімаються кургани; у багатьох місцях він прорізаний балками. Характерною особливістю північного берега є наявність низьких і довгих мілинах кіс. Найбільшими з них є коси Федотова, Обиточна та Бердянська. Берег між косами інтенсивно розмивається і відступає, внаслідок чого утворилися великі затоки: Утлюкський лиман, обмежений з SE косою Федотова і її продовженням — косий Бірючий Острів; затока Обитічний, розташований між косами Федотова і Обіточна; Бердянська затока між Обіточної і Бердянської косами.

Північно-східною частиною моря є великий, але мілководна Таганрозька затока, витягнутий у східному напрямі майже на 75 миль. У його береги вдається кілька невеликих мілководних бухт, обмежених косами. На південній стороні затоки розташований мілководна Єйський лиман.

Єдиним великим протокою в описуваному районі є Керченську протоку. Протока мілководий, тому вздовж нього майже на всьому його протязі прорито канал, безпеку плавання по якому забезпечується засобами навігаційного обладнання. Від основного каналу відходять канали, рекомендовані шляхи і фарватери, що ведуть до портів, портових і населеним пунктам протоки.

Вузьким протокою Тонкий затоку Сиваш з’єднується з Азовським морем.

Великих островів в Азовському морі немає. Є лише невеликі низькі острови: острів Ляпіна — поблизу берега на схід від порту Маріуполь; штучний острівець Черепаха — на підході до порту Таганрог; Піщані острови — на підходах до порту Єйськ.

Води Азовського моря мають малу солоність через утрудненого водообміну з Чорним морем і великого припливу річкових вод. Це ще один аргумент на користь відпочинку на березі Азовського моря — мала солоність води менше дратує шкіру, що має в своєму розпорядженні до довгого купання і корисно для дитячого відпочинку. Комбінація малої солоності води і її насиченості мінералами надає кожному купання відмінний косметичний ефект. Завдяки малої солоності води Азовського моря легко замерзають в зимовий період. Цікаво, що до зарегулювання річки Дон вода була ще більш прісна. Мінімальна солоність води в гирлі Дону, максимальна — в Керченської протоки.

Клімат Азовського моря відноситься до континентального клімату помірних широт. Для нього характерна помірно м’яка, коротка зима і тепле тривале літо.

Сезонні зміни погоди на Азовському морі формуються під впливом великомасштабних синоптичних процесів. В осінньо-зимовий час на Азовське море впливає відріг сибірського антициклону. Це обумовлює яскраво виражене переважання північно-східних і східних вітрів із середньою швидкістю 4-7 м / с. Посилення інтенсивності цього відрогу викликає сильні, до штормових, вітри, що супроводжуються різким похолоданням. Середньомісячна температура повітря в січні складає -2. -5 ° С, проте під час північних і північно-східних штормів вона знижується до -25 ° С і нижче. У весняно-літній час на Азовське море впливає відріг Азорського максимуму. Для цього періоду характерно переважання маловетренной, безхмарним і теплої погоди. Вітри нестійкі за напрямом, їх швидкість незначна (3-5 м / с). Часто спостерігається повний штиль. Навесні над морем спостерігаються середземноморські циклони, які супроводжуються південно-західними вітрами зі швидкістю 4-6 м / с. Проходження атмосферних фронтів викликає грози і короткочасні зливи. Влітку повітря над морем сильно прогрівається, в липні середньомісячна температура повітря дорівнює 23 — 25 ° С.

Середні місячні ізотерми холодного періоду року витягнуті зонально. У теплий період розподіл температури повітря над морем істотно інше. Влітку (червень-серпень) поле середніх місячних температур повітря дуже однорідно. У перехідні сезони ізотерми над морем мають вигляд замкнутих кілець. У квітні-травні мінімальна температура повітря наголошується над центральною частиною моря і зростає до узбережжя. У вересні-жовтні розподіл температури зворотне. Максимальна (до 43 ° С) температура повітря наголошується в липні-серпні, мінімальна (до -33 ° С)-у січні-лютому. Середня місячна температура змінюється від -1. -5 ° С в січні-лютому до 23-24 ° С в липні-серпні.

У добовому ході температури повітря відзначається один максимум у середині дня і один мінімум перед сходом Сонця. Максимум добових коливань температури повітря (до 10 ° С) спостерігався в липні-серпні на північно-східному узбережжі моря.

Морозний період зазвичай триває з грудня по березень і супроводжується частими відлигами. Число днів з негативною температурою повітря становить округлено 105-110 добу в північній частині і 75-80 добу у південній. Тривалість безморозного періоду змінюється від 200 добу в північній частині до 300 добу в південній.

У середньому за багаторічний період на поверхню Азовського моря випадає 418 мм опадів у рік [52]. Розподіл опадів по акваторії моря нерівномірний. Найбільша кількість випадає в північно-східному (Таганрозька затока) та східному (Приморсько-Ахтарськ) районах моря. При цьому протягом всього року кількість опадів, що випадають на узбережжі, перевищує кількість опадів, що випадають на поверхню моря.

У сезонному ході кількості опадів виділяється зимовий максимум, що становить 28-39% від річної кількості, і літній (червень-липень) максимум, що становить 21-29%. Літні опади мають найменшу повторюваність, а зимові найбільшу. Середня інтенсивність літніх опадів в 3-4 рази більше зимових.

У розподілі опадів над морем за сезонами року простежуються такі особливості: з квітня по жовтень найменшу кількість випадає в центральних районах моря, з листопада по березень менше всього опадів спостерігається в західному і південно-західному районах моря.

Великі аномалії опадів носять локальний характер і в основному відносяться до літніх зливовим опадів. Лівні спостерігаються порівняно рідко і в середньому складають близько 20-25% числа днів з опадами.

Тверді опади на узбережжі Азовського моря можуть спостерігатися з жовтня по квітень. Сніговий покрив на узбережжі встановлюється з грудня по березень. У середньому сніговий покрив в південних районах узбережжя зберігається протягом 20-30 днів, а в північних — 50-70 днів і може досягати товщини 50 см.

Гідролого-гідрохімічний режим моря формується під впливом річкового стоку, водообміну з Чорним морем і кліматичних факторів. Істотну роль грає також мілководній моря. Надлишок прісних вод (річковий стік плюс опади), обмежене надходження чорноморських вод через Керченську протоку обумовлюють низьку солоність вод моря, яка приблизно в 1,5 рази нижче солоності чорноморських вод і майже в 3 рази нижче океанських. Просторовий розподіл солоності характеризується значними горизонтальними градієнтами в Таганрозькій затоці, особливо в його східній частині, і на узмор’я Кубані, малоградіентним полем у центральній частині моря і підвищеної солоністю в районі, прилеглому до Керченської протоки.

Внаслідок малого обсягу моря і великий часовий мінливості річкового стоку міжрічні зміни солоності можуть сягати 1% 0 і більше, а багаторічні — понад 4% 0.

Завдяки великій кількості надходить сонячної радіації Азовське море має досить високу середню річну температуру води 11,5 ° С. У липні-серпні температура води сягає 24-25 ° С, а біля берегів може перевищувати 30 ° С. Взимку температура води дорівнює або близька до точки замерзання. У періоди найбільшого охолодження (січень-лютий) і найбільшого прогрівання (липень-серпень) поля температури води контрастний. У весняний перехідний сезон (квітень-травень) внаслідок впливу глибин на прогрівання води її температура помітно підвищується від центральних районів моря до прибережних. Восени (жовтень-листопад) внаслідок різниць теплозапасов на різних глибинах відзначається зворотна картина — температура води знижується від відкритого моря до прибережних районах. Інтенсивне вітро-хвильовий перемішування вод при малих глибинах моря сприяє вирівнюванню температур від поверхні до дна. Перепад температур у всій товщі води у середньому не перевищує 1 ° С.

Лід на Азовському морі з’являється щорічно. Льодові фази відрізняються великим мінливістю в часі і просторі. Так, саме рання поява початкових видів льоду в Таганрозькій затоці наголошувалося в кінці жовтня, а в Керченській протоці — в кінці грудня. Найпізніше очищення від льоду відбувається спочатку в прибережних районах північної частини моря, Темрюкському затоці і Керченській протоці (третя декада квітня), потім в південно-західній частині моря, куди пануючими вітрами зганяє плавучий лід (початок травня). У суворі зими більшу частину льодового сезону море покрито суцільним або дуже згуртованим плавучим льодом. У м’які зими більша частина відкритого моря зазвичай залишається вільною від льоду і лише в лютому покривається льодом плавучим згуртованістю 7-8 балів.

Вилов риби в, розрахунку на гектар поверхні в Азовському морі 80 кілограмів, для порівняння в Чорному — 2 кілограми, в Середземному — 0,5 кілограма.

Цікаво простежити, як убуває, кількість середземноморських видів тварин і рослин до заходу на схід. У Середземному морі зустрічається більше 6000 видів організмів, в Чорному — 1500, в Азовському — 200, у Каспійському — 28, в Аральському тільки 2 види середземноморських організмів. Це говорить про те, що ці моря поступово відокремлювалися від Середземного моря в далекому минулому.

Кефаль, оселедець і хамса (анчоуси) навесні йдуть з Чорного моря в Азовське на годівлю. Восени при зниженні температури води до 6 градусів риба повертається назад в Чорне море. Осетрові риби метають ікру, в річках Дон, Кубань, Дніпро.

Білуги, крім великої ваги, відрізняються ще довголіттям. Живуть вони 70 — 80 років. Правда, в порівнянні з щукою, що живе до 200 років, і морською черепахою, яка живе 400 — 500 років, вік білуги невеликий, але в порівнянні з тривалістю життя інших морських риб все ж таки він значний. Ймовірно, мало хто знає, що вік риб визначають за лусці і по зрізу кісток. На цих частинах тіла риби є річні кільця, такі ж, як на деревах. Є вислів «реве, як білуга», але як не дивно, до білуги воно не має відношення. Реве НЕ білуга, а білуха — північний морський звір. Метає ікру білуга в тих же річках, що й інші осетрові. Ікра їх високо цінується. Однак бувають випадки, коли в м’ясі осетрових поселяється небезпечна бактерія ботулінус, отрута якої небезпечний для людини.

Цікава камбала. Цю рибу, плоску, що лежить часто на грунті, виділяє вміння швидко змінювати забарвлення під колір поверхні, що підстилає. У шкірі камбали є окремі пофарбовані клітини, які переміщаючись, змінюють її колір. Вчені надягали камбали кольорові окуляри, і риби намагалися копіювати забарвлення своїх очок. Цікаво, що сліпі камбали бувають завжди чорного кольору. Вони як би бачать перед собою темряву і відповідно змінюють забарвлення тіла. Камбалу чому то вважають одноокий. Це невірно, у неї на самому, справі два ока. Вага камбали до 15 кілограмів, живе вона до 25 років. Цікаво, що її мальки мають форму тіла, сплющені у вертикальній площині; поступово одна сторона тіла риби починає розвиватися швидше за іншу, і камбала як би лягає на бік.

Риби та морські тварини чудово чують. Відносно риб правильніше було б сказати не чують, а відчувають, так як вони сприймають коливання води, що виникають при проходженні звуків, поверхнею свого тіла, особливо бічною лінією. Є у риб і деяку подобу внутрішнього вуха, слухові кісточки, які сприймають звуки. Слід нагадати, що звук у воді поширюється швидше і далі, ніж у повітрі. На цьому властивості риб заснований у нас спосіб лову кефалі у Чорному та Азовському морях: їх полохали шумом. Риби не тільки чують звуки, але деякі з них можуть їх видавати. Наприклад, сціени, темні горбилі, морські півні і інші риби, що зустрічаються в Чорному морі, «розмовляють» один з одним, видавлюючи звуки з свого плавального міхура (грають на ньому, як на барабані). На що схожі ці звуки? Морський півень як би «скрегоче зубами», якщо він незадоволений, а в разі задоволення видає більш мелодійні звуки, горбилі «каркають», оселедця «шепочуть», а ставрида голосно «басить». Витягнуті на палубу дельфіни «хрюкають», «нявкають», «квакають». Деякі риби видають дуже сильні звуки, наприклад, темний горбиль. Коли зграя обаполів знаходиться на глибині 40 метрів, то на поверхні води чутно, як вони «розмовляють». Військові моряки вважають, що під час війни деякі акустичні міни вибухали не від шуму гвинтів судна, а від криків найбільш горлаті риб. Звідси видно, що побутує у нас вираз «ньому як риба» не завжди справедливо.

Крім звуків, які ми можемо чути, риби видають ультразвуки. З їх допомогою вони виявляють їжу чи небезпека, це їм у значній мірі заміняє зір. Не дивно тому, що сліпі риби можуть знаходити собі їжу та місця нересту нарівні зі зрячими.

З якою швидкістю плавають риби? Які з риб вважаються кращими плавцями? Чи може людина за швидкістю плавання зрівнятися з рибою? Втім, на останнє запитання, ймовірно, більшість відповість негативно. А відповідь на перші два питання зможуть дати, мабуть, тільки фахівці-гідробіології. Ось що вони розповідають. Швидкість маленьких рибок — від 2 до 12 кілометрів на годину. Чим більше розміри риб, тим більше, як правило, їх швидкість. Акула і дельфін легко можуть обігнати пасажирський пароплав, а меч-риба розвиває швидкість до 130 кілометрів на годину. Людина — дуже слабкий плавець в порівнянні з рибами. Чемпіон світу з плавання не може розвинути швидкість більше 6 — 7 кілометрів на годину, тобто плаває в двадцять разів повільніше, чим швидше риби.

Подобные документы

Екологія. Екологічні проблеми. Проблеми екологічного забруднення в Україні. Шляхи їхнього вирішення. Забруднення навколишнього середовища відходами, викидами, стічними водами. Проблема Азовського моря. Складна радіаційна ситуація.

реферат [19,7 K], добавлен 30.11.2006

Аналіз парадинамічних взаємодій між портовою і морською акваторіями, інфраструктурою і підхідними морськими каналами з акваторією Азовського моря. Виявлення особливості відображення результатів взаємодії у ландшафтній структурі території та акваторії.

статья [2,7 M], добавлен 11.09.2017

Історико-географічні, природно-географічні особливості формування та розвитку регіону Сахари. Рельєф, геологічна будова та корисні копалини. Географічне положення, водні ресурси, ґрунти, клімат, флора та фауна. Антропогенний вплив та екологічні проблеми.

курсовая работа [2,7 M], добавлен 29.11.2015

Характеристика Азовского моря — внутреннего водоема, омывающего восточные берега Крыма, побережье Запорожской, Донецкой, Ростовской областей. Роль Азовского моря в транспортно-экономических связях и в развитии судоходства. Геологическое прошлое моря.

реферат [22,8 K], добавлен 02.06.2010

Характеристика Уганди, особливості її тваринного та рослинного світу. Географічне розташування держави, роль моря в Уганді. Угандийский шилінг, основні туристичні бази держави. Розташування головного аеропорту Уганди. Історія появи залізниці у державі.

презентация [1,1 M], добавлен 24.04.2019

Гипотезы происхождения названия, характеристика участков побережья, острова Черного моря. Геология, гидрология и гидрохимия, климат, флора и фауна. Транспортное и рекреационное значение моря, промышленное рыболовство, проблемы экологии и охраны природы.

реферат [52,0 K], добавлен 26.04.2010

Географическое положение Азовского моря, геология, гидрология и гидрохимия, климат, флора и фауна. Транспортное и рекреационное значение моря, промышленное рыболовство, проблемы экологии и охраны природы. Характеристика рыбных ресурсов и животного мира.

реферат [23,2 K], добавлен 26.04.2010

Источник